Людвіг ван Бетховен протягом усього життя згадував "прекрасний край, де я з'явився на світ", як він писав своєму другові Вегелеру в 1801 році. Разом з Людвігом його батько Йоганн любив відвідувати тут друзів і знайомих, які були ентузіастами музики.

Іноді до них приєднувався Франц Георг Ровантіні, родич дружини Йоганна Марії Магдалини, який жив разом з родиною. Під час музичних екскурсій вони зупинялися в будинку парафіяльного священика Гільгера Йозефа Діка в Одендорфі, де, за свідченнями боннського майстра-пекаря Фішера, їх "також приймали з пошаною".

Часто вони грали просто для розваги в будинках цих любителів музики. Фортепіано в домі добре підходило для виконання камерної музики, акомпануючи голосу і скрипці. Можливо, вони також робили невелику прогулянку до сусіднього монастиря Марії Стелли Маріс в Ессігу, де орган, можливо, запрошував Людвіга ван Бетховена до музики.

Людвіг ван Бетховен прожив усе своє життя зі спогадом про "прекрасний контраст, де я бачив світло дня", як він писав своєму другові Вегелеру у 1801 році. Його батько Йоганн хотів відвідати своїх друзів і знайомих у Мілані.

Серед них був Франц Георг Ровантіні, батько Марії-Магдалени, онуки Йоганна, яка гостювала в родині. Під час цих музичних екскурсій вони також зупинялися у абата Хільгера Йозефа Діка в Одендорфі, де, як повідомляв буржуа Фішер, їх "прийняли з усіма почестями".

Під виглядом аматорів вони охоче імпровізували у формації de musique de chambre. Присутність фортепіано для супроводу співу та інструменту à cordes була високо оцінена. Прогулянка до монастиря Сент-Марі-де-л'Етуаль в Ессігу, де оркестранти змогли надихнути на гру Людвіга ван Бетховена, іноді призупинялася.