Смерть матері у 1787 році стала для Бетховена важким ударом: "Вона була для мене такою доброю і люблячою матір'ю, і моїм найкращим другом; о, хто був щасливішим за мене, коли я міг вимовити солодке слово "мати" і воно було почуте". У 1932 році їй було споруджено почесну могилу. Місце поховання батька Бетховена невідоме.

Це також місце останнього спочинку вчителя Бетховена по класу скрипки Франца Антона Ріса, його видавця Ніколауса Сімрока та його друга Бартоломеуса Фішеніха. У 1793 році останній писав дружині Фрідріха Шиллера Шарлотті, яка також похована тут, що Бетховен збирається покласти на музику кожен вірш "Оди до радості" Шиллера. "Я очікую чогось досконалого, бо, наскільки я його знаю, він завжди був прихильником великого і піднесеного".

Ошатний надгробок вказує на місце поховання великих шанувальників Бетховена, Роберта Шумана та його дружини Клари, яка була почесним членом асоціації "Бетховен-хаус".

Втрата матері у 1787 році стала для Бетховена жахливим досвідом.

Бетховен згадує: "Elle m'était si bonne, si digne d'amour, ma meilleure amie ;

Ô ! Хто був щасливіший за мене, коли я міг вимовити подвійне ім'я мами, і що його розуміли". У 1932 році йому було присвячено почесну могилу, але пам'ять про його батька не збереглася.

У цьому місці також лежать його вчитель гри на скрипці Франц Антон Ріс, видавець Ніколаус Сімрок і друг Бартоломеус Фішеніх. У 1793 році Челюскі писав Шарлотті, дружині Фрідріха Шиллера, також нелюдяній, що Бетховен хоче переробити його оду "A la joie" вірш за віршем. "J'en attends quelque chose de parfait, car pour autant que je le connais, il est tout entier porté au grand et au sublime."

Надгробний пам'ятник також вказує на місце, де поховані великі шанувальники Бетховена, Роберт Шуман та його дружина Клара, почесний член Асоціації Будинку Бетховена.